Карпати

Печери Буковини

Підземні витвори Буковини

   Печери прославляють Буковину. Здавна відома Баламутівська печера, що розташована на північно-східній околиці однойменного села в Заставнівському районі, несподівано відкривається у верхній частині стрімкого правого схилу каньйоноподібної долини Дністра досить великим, що вражає гротом. Його ширина 20 м, довжина близько 15 м та висота до 10 метрів. Сама печера у вигляді низької – до 1-1,5 м, та неширокої – 1-2 м галереї, простягається від тилової частини гроту на відстань понад 200 метрів. Днище гроту завалено брилами гіпсу. Грот відомий своїми наскальними малюнками періоду мезоліту (12-10 тис років до н.е.), які, на жаль, через відкритість для вільного доступу всіх бажаючих збереглися вкрай погано. Баламутівська печера є пам'яткою природи загальнодержавного значення.

Печера "Дуча" є зменшеним аналогом Баламутівської і знаходиться за 150 м на схід від неї. Також відкривається невеликим фінальним гротом у скельному виступі гіпсів. Довжина печери близько 144 м, висота 1-2 м. Пам'ятка природи місцевого значення. До такого ж типу належать десятки невеликих печер вздовж урвища Дністра, найбільша з них "Полякова дуча" сягає 140 м завдовжки.

Печера "Скитська" також знаходиться у уступі Хрещатинсько-Звенячинської стінки на околиці с. Ланка, але відноситься до іншого типу - лабіринтового. Довжина її вивчених ходів перевищує 3 км. Ходи переважно у вигляді тріщин, висотою 3-5 м, 1-2 м завширшки. Одна з небагатьох печер Буковини досить щедро прикрашена гіпсовими кристалами.

Зовні непримітна печера "Піонерка"(1 км на захід від с. Погорилівка Заставнівського району) вражає своєю оригінальністю. Вхід відкривається досить потужним гротом у карстовому яру. Печера чотириповерхова, а верхній поверх має ще два висотні яруси. Ширина нижньої галереї 3-4 м, висота 1-6 м, параметри інших галерей значно менші. У нижній галереї протягом року зберігається низька температура повітря. Загальна довжина лабіринту 530 м із непоганими перспективами подальших розвідок. Є пам'яткою природи загальнодержавного значення.

На південній околиці с. Погорилівка в межах карстово-спелеологічного заказника загальнодержавного значення "Чорнопотоцький" у правому скелястому березі зустрічаються підземні порожнечі багатьох стадій розвитку. Сама річка Чорний потік майже на всьому своєму протязі має підземне русло, що місцями виходить на поверхню. Найбільшою з місцевих печер вважається "Чорнопотоцька" - підземне русло річки, довжиною близько 0,9 км і перспективою її нарощування до 2 км.

Печера "Буковинка"(1,5 км на північний захід від с. Стальнівці Новоселицького району) є першою з великих печер Буковини, виявлених у лютому 1976 року в стінці кинутого гіпсового кар'єру та обстежених чернівецькими спелеологами. Являє собою триповерховий лабіринт загальною довжиною понад 5 км. Нижній поверх повністю затоплено. Середній поверх – основний, середньою шириною 2-3 м, висотою 1,5-5 м, періодично підтоплюється. У зимові місяці в лабіринтах наростають привабливі льодові сталактити та сталагміти. Є пам'яткою природи загальнодержавного значення.

Печера "Попелюшка" - підземне диво та природний об'єкт національної гордості України. Відкрита чернівецькими спелеологами у 1977 році у чинному Кривському гіпсодобувному кар'єрі сусідньої Молдови, проте майже вся печерна система знаходиться під територією України. Тепер діючий вхід до печери знаходиться на південно-західній околиці села Підвірне Новоселицького району.
   "Попелюшка" є триповерховим лабіринтом у 30 метровій товщі гіпсу, з перехідними магістральними галереями. Простори печери відрізняються великими розмірами коридорів та залів – ширина 3-5 м та висота 2-6 метрів. Зустрічається кілька особливо великих залів, наприклад, розміри Античного залу – довжина 100 м та ширина 20 м, а зал Чернівецьких спелеологів завдовжки 170 м, середньою шириною 30 м (максимально 65 м). Висота зали Динозаврів 12-15 м. Верхні та нижні поверхи сполучаються колодязями глибиною 15-20 м. У верхніх поверхах зустрічаються реліктові озера різних розмірів та глибини, нижній поверх практично повністю затоплений.
   Досліджена частина печери (90 км, третє у світі серед печер у гіпсах) є незначним фрагментом осушеної частини гігантського лабіринту. За прогнозами, загальна довжина печерної системи може перевищувати кілька тисяч кілометрів. Є пам'яткою природи загальнодержавного значення.

Біля с. Галиця увагу неодмінно приверне унікальний у своєму роді Святомиколаївський печерний монастир – яскравий зразок давнього використання та пристосування природних печер у релігійних цілях. А на території Свято-Іоанно-Златоустівського монастиря, що приліпився до невеликої тераси на крутому схилі берега Дністра у с. Хрещатик Заставнівського району, джерело "святої води" карстового походження створив скелястий виступ, складений пористими відкладами вапняку. У них у невеликому гроті монахами відновлено стародавню каплицю.

Є також печери у пісковиках та пісках, відомі як у Буковинських Карпатах так і у Придністров'ї. Вивчено понад 40 печер такого типу. В основному вони невеликі за розмірами – шириною 0,7-1,5 м, висотами від 2 до 6 метрів.
Найбільш популярні три печери "Довбуша" (Віженська, Берегометська та Банілівська), і скель Протятого Каміння. Унікальним твором природи є десятиметрова арка карстового мосту на вершині Соколиної скелі Протятого Каміння.
   Також досить цікаві печери: "Монастирська" 40 метрів завдовжки, "Пісочниця" завдовжки 100 м (неподалік с. Баламутівка), "Рашківська пісочниця" завдовжки 20 м. (недалеко від однойменного села).