Синевір – найбільше та одне з найкрасивіших гірських озер Карпат. Його ще називають "Морським Оком", "Перлиною Карпат". Якщо дивитися з висоти пташиного польоту, то погляду відкривається мальовнича картина - яскраво синя водна гладь у зеленій гущі лісів, з маленьким острівцем посередині. Озеро оточене віковими буками та ялицями. Стовбури завтовшки кілька обхватів. Вода в озері настільки чиста, що можна побачити дно. Здалеку вода здається яскраво блакитною. Повітря тут як ніде свіже і легке, наповнене ароматом хвої. Здається, його зовсім немає, дихається вільно і легко. Озеро – найбільше у Карпатах за площею. Знаходиться на висоті 989 метрів над рівнем моря. Середня глибина озера – 10-12 метрів, максимальна – 24 метри. Озеро утворилося у післяльодовиковий період. У народі ж існує легенда, яка говорить, що в давнину в одного графа була дочка Синь. Якось вона зустріла пастуха Віра. Вони почали таємно зустрічатися та покохали один одного. Однак граф не дозволив дочці зустрічатися з Віром. Він наказав своїм слугам убити пастуха. Вони скинули його з високої скелі на каміння. Синь, дізнавшись про це, довго плакала. З її сліз і утворилося озеро. Ну, не може наш народ без легенд. З того часу озеро називається Синевір. Зараз на березі озера встановлені вирізані з дерева фігури Сіні та Віра. Сюди приїжджають святкувати весілля із багатьох куточків Карпат. Кажуть, що якщо люди познайомилися і покохали один одного на озері, то на них чекає міцне кохання.
В 1989 року на місці озера створено Національний парк Синевір. Приїхавши сюди, ви потрапите у куточок незайманої природи, побачите красу високих струнких буків, яким вже кілька століть. Тут можна зустріти диких тварин – гірську козулю, оленя. Зустрічається також рись, ведмідь та багато видів рідкісних тварин. Чисельність тварин не зменшується завдяки забороні на полювання та вирубування лісів. У парку можна побачити близько 90 видів рідкісних і зникаючих рослин, занесених до червоної книги - шафран, пролісок білий. Працівниками парку підтримується порядок та відновлення природних умов. В озері водиться велика кількість форелі. Форель є індикатором чистоти води – у брудній воді вона жити не буде. Деякі кидають у воду печиво чи хліб – на крихту тут же накидаються зграї дрібної риби. Але лов риби заборонений. Однак не варто засмучуватися. Рибу можна з таким самим успіхом ловити на Теребля-Рікському водосховищі. У Синевирському озері водиться велика кількість раків, їх можна ловити. Поруч є ще кілька місць, де водиться форель. Там же можна взяти напрокат снасті, наживку, лов риби коштує близько 30 грн. Але скільки задоволення. Як знайти ці водоймища вам підкажуть місцеві. У водосховищі, крім форелі, водиться ще багато видів річкової риби. Там можна ловити цілий рік і навіть займатися підводним полюванням. Вода чиста, глибина водойми близько 10 метрів. Вам за плату нададуть човни та спорядження. Водосховище знаходиться у с.Нижній Швидкий на трасі Хуст – Міжгір'я. Браконьєрство там не пройде. Можна сплатити великий штраф. І за нерестом риби там стежать. На території парку знаходиться знамените сферичне болото Глуханя, Замшатка. Також є два не менш красиві озера - Озерце і Дике озеро. Неподалік озера на Чорній річці розташований унікальний Музей лісу та сплаву.
За два кілометри від Синевирського озера в Тереблю впадає Чорна річка. До музею потрібно йти ще 4 км вздовж річки. Такого музею у Європі більше немає. У давнину ліс був одним з основних промислів населення. З нього робили все – житло, предмети побуту, знаряддя праці. Ліс сплавляли річкою, оскільки це був найдешевший спосіб транспортування. Для цього було споруджено дерев'яну греблю завдовжки 80 метрів. Наразі ще збереглися підйомні механізми, які відкривали шлюзи. Збереглася колиба, знаряддя праці, дерев'яні жолоби для спуску стволів, предмети побуту. Все залишилося як тоді – на своїх місцях. Начебто люди просто на хвилинку пішли, і скоро повернуться. На березі озера в альтанці є незамерзаюче джерело з цілющою водою. Острів серед озера у сухе літо, якщо випадає мало опадів. Із острова можна побачити дно озера. Озеро розташоване біля підніжжя гори Озірна (1596 м). Неподалік розташоване село Синевирська Поляна (міжгірський район закарпатської області). Інші вершини в цьому районі – Стрімба – 1719 м, Негрівець – 1707 м. Особливістю гір у цьому районі є кам'яні розсипи. Також ураган, що нещодавно пройшов, виламав сотні гектарів стародавніх лісів. Тому місцями гори безлісі. Найпопулярнішою вершиною є Озірна. На неї зайти досить легко, але фізично важко. Потрібно просто обійти озеро з іншого боку, і майже поруч із фігурами Сіні та Віра доріжка починає підніматися нагору. Після крутого підйому йде пологий безлісий схил. А далі знову крутий підйом прямо на вершину. Спочатку лісом вузькою стежкою круто вгору, а потім на вершині ліс розступається. Під час дощу досить важко - видимість мінімальна, спускатися і підніматися дуже важко. З гори видно озеро (якщо немає туману). Підйом на вершину займає близько години.
До озера можна дістатись кількома шляхами. Можна дістатися станції Воловець, потім автобусом або маршруткою до Міжгір'я, а потім до села Синевирська поляна. А там і до озера недалеко. Відстань від Міжгір'я до озера близько 30 км. Інший нехай – з міста Хуст автобусом до Міжгір'я, потім до Синевирської Поляни. Також курсують таксі. У Синевирській галявині житло дешеве (умови житлові, але мінімальні). Харчування також просте та дешеве. У селі Синевирська галявина зазвичай дуже багато туристів, тож місця там знайти досить складно, особливо для великої компанії. У центрі села зазвичай вранці збираються місцеві, щоби перехопити заїжджих туристів. Але рано-вранці там зазвичай нікого немає, тому доведеться питати зустрічних. До озера із села йти пішки далеко – близько 5 кілометрів. За часом приблизно півтори години. Йти центральною вулицею. Потім дорога виходить за село і в'ється між двох крутих гір поряд із річкою. За селом схили поросли чорницями, тож можна затриматися ще на якийсь час. Далі дорога виходить на невеликий майданчик, на якому розташовується турбаза Синевирське озеро, і одразу за нею символічна брама та вхід на територію парку. Поруч 2 колиби. Ціни цілком нормальні. Меню не дуже багате, є різноманітні вина. Колиба зроблена в національному стилі - кругла споруда з осередком посередині. Але ось подобається це не всім - усередині чути запах диму. Поруч є звичайне кафе, але також повністю з дерева. Там ціни також досить низькі. Далі дорогою треба підніматися трохи в гору. Одразу ж стоять ще одна брама - КПП. Там стоїть охоронець та знімає плату за відвідування озера (кілька гривень). Але якщо йти компанією, то можна домовитись та заплатити менше. Із цього моменту до озера залишилося йти близько кілометра. Весь час під гірку, лісовою дорогою. Невеликий пагорб і – погляду відкривається вид на озеро. Самостійно вогнища палити заборонено, також заборонено самостійно розташовуватися на березі. Купатися заборонено. Та й вода не дуже тепла - близько 11 градусів у спеку. Гірське озеро, однак. А навесні загалом 3-5 градусів. А ось ночувати навесні та восени холодно. Виходу два – брати з собою багато теплих речей або розводити багаття (що, як я вже казав, заборонено). Гірське озеро, однак. А навесні загалом 3-5 градусів. А ось ночувати навесні та восени холодно. Виходу два – брати з собою багато теплих речей або розводити багаття (що, як я вже казав, заборонено). Гірське озеро, однак. А навесні загалом 3-5 градусів. А ось ночувати навесні та восени холодно. Виходу два – брати з собою багато теплих речей або розводити багаття (що, як я вже казав, заборонено).
На висоті 900 метрів за кілометр від озера знаходиться туристична база Синевирське озеро. База розташована на річці Теребля. 3-х поверховий будинок на 70 місць із зручностями. Є невеликий бугельний витяг.
Турбаза Морське Око розташоване на березі озера. Для гостей надаються 2 та 4 місні номери, кафе, бар, сауна. Для розваг пропонуються екскурсії та прогулянки Закарпаття, Міжгір'я, верхова їзда. Але ціни там досить високі. Зайти можна, але надовго затримуватись не варто. Також неподалік озера знаходиться санаторій Верховина - на висоті 600 метрів, між гір, оточений лісом. Тут видобувають унікальну мінеральну воду Сойми. Звісно, на озері цивілізація залишила свій слід. Асфальтові доріжки, огорожі. З оглядового майданчика відкривається вид на озеро та на пам'ятник легенди озера. На озері безліч туристів будь-якої пори року - пам'ятка як-не-як. Біля пам'ятника є дерев'яна споруда типу великої альтанки.
Туристам пропонуються екскурсії в гори - сходження на Озірну, прогулянки околицями озера. За плату можна покататися озером на плотах - коштує це 20 грн. Можна сходити на екскурсію до музею лісу та сплаву.
Взимку тут теж є чим зайнятися. Є гірськолижна траса із витягом. Довжина 200 метрів, перепад 50 метрів. Турбаза Синевирське озеро планує зводити ще один витяг. Для любителів екзотики прогулянки на санях у упряжці коней.
Після відвідування карпатської перлини у вас залишаться лише чудові враження. Ви захочете приїхати ще сюди.
Усі фото озера у нашій фотогалереї
Карта-схема Синевирського озера
