У Хорватській культурі тісно переплелися традиції Заходу та Сходу, Північної, Центральної та Південної середземноморської Європи. У Хорватії збереглося чимало старовинних міст, заснованих за часів античності та в епоху середньовіччя. Так у Пулі до нас дійшов давньоримський амфітеатр, арка Сергієваца і храм Августа, що чудово зберігся. У Спліті знаходиться монументальний Діоклетіановий палац, побудований в IV столітті. До раннього візантійського періоду належить мозаїка Євфразієвої церкви у Поречі. У ранньому романському стилі виконано ротонду Св. Доната у Задарі. Романський стиль характерний для Крка, Раба і Трогіра, готичний — для Пазіна, Загреба та Стону, будівлі в стилі ренесанс переважають у Осорі, Пазі, Шибеніку, Хварі, Корчулі та Дубровнику, бароко – у Вараждині, Біловарі, Вуковарі.
У Хорватії збереглося близько сотні храмів та церков періоду давньохорватського королівства IX-XII століть. Ці будівлі відрізняють характерні витіюваті барельєфи. Одна з таких пам'яток — дерев'яна брама майстра Бувіне (початок XIII ст.) у Спліті, прикрашена 38 барельєфами, що розповідають про життя Христа.
Хорватська писемність була створена на початку 9 ст. послідовниками та учнями Кирила та Мефодія. Своєрідність хорватської культури у слов'янському світі багато в чому зумовлено тим, що Хорватія – єдина країн Західного (Римського) обряду, у якій Римсько-католицька церква до 11 в. дозволяла проводити літургії не латинською, а церковнослов'янською мовою, спорідненою хорватською, але різною від розмовної. Перші богослужбові книги були написані глаголицею. Починаючи з 12 ст. хорватська мова широко використовувалася в офіційних документах, проте з 14 ст. все більше впроваджувалась латинська мова. У ранньому Середньовіччі у Хорватії вже було створено багато творів місцевою мовою, включаючи житія святих, казки, перекази, народні пісні, прислів'я. Першими поетичними творами хорватів стали молитви.
У Республіці Хорватія обов'язкова базова восьмирічна освіта. Переважна більшість шкіл – державні. Останніми роками відкрилося кілька експериментальних приватних шкіл. Базова школа включає два ступені: перший - чотирирічний, де навчання веде один викладач, і другий - теж чотирирічний, з викладанням різних предметів різними викладачами. Після закінчення початкової школи 94% учнів продовжують навчання у 4-річних гімназіях (загальноосвітніх, гуманітарних, з навчанням сучасним іноземним мовам чи природничим наукам), чотири- чи трирічних торгових училищах або середніх професійно-технічних школах або школах мистецтв. Навчання ведеться переважно хорватською мовою, але в місцях компактного проживання національних меншин існують школи з викладанням угорською, чеською, італійською мовами, українською мовами. В Осіці відкрито школу з викладанням німецькою мовою, а в Загребі є спеціальна школа, де навчаються євреї. Складніші (за політичними мотивами) справи з навчанням сербською мовою за підручниками, надрукованими кирилицею. У Славонії та Баранні, де конфлікт врегульований правовими документами та ведеться міжнародний моніторинг, легалізовані сербські школи. В інших районах вивчення сербської мови та ознайомлення із сербською культурою проводиться в основному в рамках зимових та літніх шкіл. де конфлікт врегульовано правовими документами та ведеться міжнародний моніторинг, легалізовані сербські школи. В інших районах вивчення сербської мови та ознайомлення із сербською культурою проводиться в основному в рамках зимових та літніх шкіл. де конфлікт врегульовано правовими документами та ведеться міжнародний моніторинг, легалізовані сербські школи. В інших районах вивчення сербської мови та ознайомлення із сербською культурою проводиться в основному в рамках зимових та літніх шкіл.
У Хорватії діють чотири державні університети – у Загребі, Спліті, Рієці та Осієці. Крім того, відкрито 4 приватні вищі навчальні заклади. Найстаріший Загребський університет фактично був заснований у 1669 та реорганізований у 1948. Загалом в університетах 55 факультетів, 4 академії мистецтв, 7 політехнічних вузів, 6 установ вищої професійної освіти, Педагогічна академія, 8 педагогічних інститутів. Філії університетів розташовані у багатьох містах країни (Крижевці, Карловаці, Чаковці, Петрині, Дубровнику, Шибеніку, Пожезі).
У країні діють сотні наукових та спеціальних бібліотек – при університетах та інших навчальних закладах, у науково-дослідних інститутах. Найбільші бібліотеки Хорватії: Національна та університетська у Загребі, міські – у Загребі та Спліті, наукові – у Рієці та Задарі. Багато монастирських бібліотек; особливо в Далмації, і Державний архів у Загребі мають у своєму розпорядженні цінні збори рукописів.
