Скелі Довбуша – група скельних останців заввишки до 80 метрів, розташована в Долинському районі Івано-Франківської області України, за 11 км на південний захід від міста Болехів, поблизу села Бубнище. Назва скель перегукується з ватажком народних месників — опришків Олексі Довбушу.

Скелі Довбуша є комплексною пам'яткою природи загальнодержавного значення та входять до складу Поляницького регіонального ландшафтного парку.
Унікальний скельний комплекс, названий на честь легендарного повстанця Олекса Скалами Довбуша, розташований на висоті 668 м над рівнем моря. Це неповторне за своїми формами та розташуванням накопичення гігантських скель, каміння, що нагадують дивовижні істоти, по краях не глибокими, завжди темними ущелинами, ямами, потаємними ходами та стежками. Химеричні накопичення піскових скель утворилися понад 70 млн років тому на дні теплого моря.

Вивчивши вибиті в каміннях печери, зруби, пази, сходи, вчені приходили до висновку, що скелі використовувалися людьми, які жили тут у Х столітті, під приміщення і як фортеця. Печерні приміщення мають чіткі геометричні форми, правильні пропорції, рівні поверхні вертикальних стін, досить точну прямокутність, чисту обробку стелі.

Про Бубнища свого часу писав Іван Франко у своєму творі "Бубнище", Г.Грушевський визначив Скелі Довбуша як оборонний скельно-печерний комплекс.
Залишки 80% слідів забудови дозволить відтворити комплекс у найбільш можливому вигляді - створити єдиний комплекс дерев'яних наскельних укріплень, який, безумовно, вразить та захопить уяву туристів та екскурсантів, додасть привабливості унікальному природному явищу.

Як дістатися

Їхати треба через Болехів. Гугл постійно намагається повести через Труханів Львівської області, але кажуть там дорога непроїзна.

В самому місті в центрі Болехова треба звернути і їхати ще 12 км через Тисів. Дорога за Тисівом зовсім розбита, приблизно 3 км одні ями.

Через 2 км від краю Тисіва, вказівник — Скелі Довбуша праворуч. Далі — гравійкою, місцями кам’янистою ще приблизно 4 км. За 500 метрів від вказівника — КПП. В’їзд платний, ми віддали за 2-х дорослих і 3-х дітей 50 грн. Далі весь час тією ж гравійкою, ще близько 3 км вгору.

На шляху до скель — перший готельний комплекс Скеля. Тут можна поїсти в колибі. Смачно, по-домашньому і не дорого. Далі ще одна колиба метрів через 200. І ще метрів 200 — місце для паркування (або стоянки вздовж дороги). Далі пішки до скель — метрів 50. Там же декілька наметів з сувенірами. На кожному кроці пропонують покататися на конях.

Можна зайти в прохолодні печери, видовбані в скелях, можна в вузькі щілини між скелями, як в каньйоні, можна залізти на самий верх. З висоти відкривається шалений вид на скелі і гори.

Але, у порівнянні з Тустанню, тут майже не облаштовано нічого. Тож підйоми можуть бути небезпечними, особливо в дощ. До того ж багато людей завжди, з екскурсіями і без.